Тебе потяг крізь ніч несе,
Сніг лапатий у скло шугає.
Темнота поглинає все:
Фарби зимні, яких немає,
Неосвітлені села й міста,
Телеграфні стовпи й дерева…
Цей маршрут уже всіх дістав –
Ви у ньому тепер forever.
Хоч маршрут зрозумілий, ясний,
Та зупинки серед перегонів –
Якісь пЕревертні масні –
Вас тримають у зимнім полоні.
Ти думками летиш на схід,
Ти думками штовхаєш потяг,
Ти ковтаєш гарячий лід
І щільніш запахуєш одяг.
Там, на сході, твій дім і брат,
Звідти й вітер несамовитий.
У вагоні є світла шмат –
Світла цятка у темнім світі.<br>Валерій
