Ми українці. Ми проживаємо біль і все одно пишемо про любов.
Альона Рязанцева
Так красиво сміється ЙОМУ жінка у нашім купе,
Заворожена щиро своїм чоловіком, (а , може, коханцем).
Пахне щастям вона – не буває кохання скупе –
Її погляд вологий у зАпалі марить обрАнцем!
В цьому світі, де зло височИть над добром
І багато довкОла людей мовчазних, невеселих,
Є блаженства горнЯ – жінка ця є його джерелом –
І цнотливо розплескує щедро наповнений келих.<br>Валерій
