Звичайний день. Нітрохи не схвильований.
Ранковий дОсвіт – замастИло темноту…
Вологий сніг кидА в лице стурбоване.
Зліта донизу. Набирає висоту.
Ідеш повільно. Знаєш, що із мотлоху
ЛишЕ нецІнне створиш і худе…
На вогкий сніг лягають білі сполохи –
То сніг іде. Повільно. Тупо. Йде.
Навдивовижу злам стихій навіяно,
Він скуштував незлАгод і атак:
Несуть навстріч весну і мир омріяні –
Велика ласка. Невагомий знак.
Помре зима. Вже скоро. З нею станеться
Те ж, що стається з кожним на Землі.
Помре зима. І замість неї з'являться
Тепло, дощі, і трави, і джмелі.
Це марення. Верзіння. Ніц не зміниться.
Летиш до неба, йдеш під три чорти:
Твоє життя колись таки зупиниться…
Це все, чого ти зможеш досягти.
20.02.2026<br>Валерій
