Шановне панство, ой біда —
Купила коника, бліда.
Прийшла додому — він в саду,
Поїв дерева, я впаду.
Ой жаль черешеньки моєї,
І яблуньки, ще й трохи грушки.
Ще потоптав мої лілеї —
Куди ж дививсь Андрюшка?
Стоїть той коник, ніби пан,
Не знає сорому й доган.
А я дивлюсь — навколо розгардіяш:
Оце отримала собі «багаж».
Ну що ж поробиш, коник мій,
Не вступатиму ж з ним в бій.
Всі дерева посаджу,
І лілеї розведу.
Хай пустує, ще малий,
Мій бешкетник дорогий.
Бо без нього, між людьми,
Було б нудно, далебі!
13.06.2026, Івушка Моргентал
