Летять вітри крізь павутину ліній,
Твій силует зникає у дощі.
Лягає ніч, як сивий, тихий іній,
На дзеркало розбитої душі.
І за хвилиною біжить хвилина,
Рахують кроки відчаю й межі.
Знесе минуле із хвилин лавина —
І ми тепер — далекі і чужі.
Вже гаснуть зорі, захололі, дальні.
Час сиплеться з долонь, немов пісок,
Лишаючи уламків слід дзеркальний.
А серце — на шматки. Зупинка. Крок…
15 червня 2026 р.
