Тінь відлітає у прірву похмуру,
Вітер рве й топче високу траву.
Час б’є каміння фортечного муру,
Кидає з розпачу в серце стрілу.
Слово, що кинули зопалу вгору,
Колом іде через ніч і туман.
Вчепиться ціпко в сумнівну опору,
Стримає серце, немов талісман.
Світло і спокій, що роздано людям,
Теж не зникають в безодні глухій.
Теплим прибоєм повернуться в груди,
Стишать тривогу і змиють гріхи.
Все, що кидаємо в синій туман —
Колом вертає нам бумеранг.
15 червня 2026 р.
