В шикарній зелені усе,
Все у квітковім розмаїтті,
Десь вітер ягоди трясе,
Дощем дороги десь политі.
Політ пташиний, передзвін,
Хоч зрідка — щебет усе ж чути,
Світанком лине з берегів,
Більш не дає заснути.
Не часто — місто не село,
Природа справжня де і тиша,
Перед очима знов лягло
Широке поле… Не залише
Усе те пам'ять, не зітре́,
Думки про нього не розвіє,
Безцінне, серцю дороге,
Що ним живе, радіє.
15.06.2026.
Ганна Зубко
