Туга й нудьга мене здолали,
І смуток серце огорта.
Ви мені дістались,
Жалю до вас нема й сліда.
А я тримав це в таємниці,
Ні з ким ділитись не хотів.
Ви нагадали матір вашу,
Комфортно буде з нею вам.
Всі ваші звички дуже хтиві,
Набрид уже вам скромний шат.
Ви точно яблуко від древа,
Замашки і вимовний склад.
Та ображати мене не треба,
І не штовхайте ви мене.
Збирайте тихо свої лахи —
Це дім мій, й ліжко теж моє.
АС
