Тебе для мене більше не існує
І я не думаю про Тебе по ночам
І голосу в ушах своїх не чую
І образ не ввижається Твій тут і там
І я не був найщасливіший в світі
в ті дві години що з Тобою був
Я так шкодую що купив ту квітку
Що цеї ночі аж до ранку не заснув
Я так жалкую що зігнув коліно
А більше про загублений свій час
Бо цим маленьким зігнутим коліном
Я ніби перший раз в житті на ноги став
Тебе немає я Тебе не знаю
Я не шукатиму й ніколи не знайду
Лиш заведу собі страшного добермана
І іменем твоїм його назву.
УП
