Я милістю чужою вкрай замучений
і даром незаслуженим стомлений,
увагою надмірною упоєний,
добром повалений — як битися із ним?
Я загнаний в кут надмірною опікою,
до краю ситий, словом п'яний вщент,
та в ту ж хвилину не здаюсь калікою,
і кожен рух в свободі миготить.
Як мститися тому, хто так до тебе схильний,
Як совісті іти наперекір добру,
коли тобою кожен задоволений,
коли тобі всміхається судьба?
Любове, Ти йди — колись ще розрахуємось,
і знову одне одним вволю нап'ємось.
Дякую
