Ти впізнаєш мене
і впізнаєш мій голос,
серед білого дня,
біля райських воріт.
І тобі з висоти
все здається так просто,
а мені без тебе
не дається легко.
Але я мушу бути сильним,
хоч і важко збагнути,
як ти можеш спокійно
без мене там літати.
Сходами до раю
по твоїх йшов слідах,
стукаю, чи відчиниш? —
я ж бо йшов за тобою.
УП
