Буває, що в звичайний день
милуюсь лірикою інтимною,
і автор пише, на мій погляд,
так просто, дурно і наївно.
Потрапивши під владу чар,
ним рухають лише інстинкти,
і жертву вабить ідеал,
а ідеалу так противно.
В бідоласі геній починає,
гребти від берега до хвиль,
та жаль, в запалі не розуміє —
його не ждуть ні тут, ні там.
Закоханість — в ній небагато сенсу,
палає в серці вогник.
Вона живе лиш в наших головах,
росте і в'яне, наче квітка.
УП
