Ось я стою такий пихатий
перед тобою, такою смиренною.
І бачу тварюку в подобі Бога,
а ангелок чіпляє собі роги.
Ось ти мовчиш, а руки ціпеніють,
а я базікаю і від тебе балдію.
Ось ти готова, підіймаєшся й ідеш,
а я шкодую — закоханий без меж.
Ти дражнишся, даруєш мені надію,
у мені прекрасному бачиш ти невігласа.
Я прагну, я тебе боготворю,
на кожен гріх заради тебе йду.
Навіщо правда — я люблю обман,
Тобі все небо, мені — один туман.
УП
