Клянуся дружбою моєю з Небом:
Я просто хтів лиш бути другом твоїм,
А компліментів накидав то випадково —
Забувсь, друг може бути і страшним.
Ну хто б знав, що у ботфортах і редінготі
Так вигідно підкреслиться твій тил?
Хоч, правда, Він творив невипадково,
Тому, напевно, й прокидається азарт.
Забудь про все, почнімо все з початку,
Двозначність осоружна моїх фраз…
Та в біса! Ти така гарненька й гладка,
У мами й татка — чудо-шоколадка!
Від схід по захід сонця – ти мій друг
Вночі, молю, тікай, тікай, мій друже…
SO
