Палюче сонце, день прекрасний,
І я жену з полів корів.
Колись я виросту і зможу
Їсти лиш те, що захотів.
Зупинка, клятий лютий холод,
Чекаю на рогатого — чи довго ще?
Коли я вивчусь, почну пахати
І куплю все, що так хотів.
Магія помаранчевих листів.
Ти підсунулась поруч.
Ти — мій скарб, моє чорне золото,
Нарешті я тебе зустрів.
Двадцять шосте квітня,
Перші п’ятдесят хвилин — чому так коротко?
Ти вмреш раніше за мене,
Але бути з тобою мені так солодко.
SO
