ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Кохання    147

147

Коли жебрак в тебе милості просить,
приємно на мить — в тебе вірить ще хтось.
Комусь завжди буде гірше ніж тобі,
а нам так ніколи не жити як вам.

Тобі наділяли будинки і долю,
мені ж діставались мозолі й борги.
Та бути багатим як ти я ще вспію
а зможеш чи ти бути бідна як я?

Це посмак моєї до тебе любові,
ти мій персональний фісташковий рай.
Душа кричить й мимоволі гарцює
ніколи про мене не забувай.

Ніхто не зможе тебе заткнути,
якщо ти без того вже й так мовчиш.

SO

Автор: Cristian VonDyuk
🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]