У місиві сьогоднішніх тривог
Що станеться щось дійсно непоправне
До горла так підкочує клубок,
Так тисне,
нудить,
тіло все невправне:
Постійно усередині тремтить
І серце б'ється, наче молот в кузні .
Не можна зосередитись й на мить,
Немає спокою й у колі друзів.
Кидає то у холод, то у жар.
Знаходитись на'дному місці – мука.
Вхопить повітря б,
як бджола – нектар.
Постійний дискомфорт
в ділянці шлунка.
І ціпенієш з жаху що ось-ось
Майбутнє грізне налетить зненацька
Та хай би вже, нарешті, це збулось
І хай злітає голова козацька!
Як бути, що робити, де знайти
Душевний спокій, мир і рівновагу,
Коли чекаєш звідусіль біди,
Й не можеш вгамувати спрагу страху?
Згадай, поки земля тримає нас,
Сьогоднішньому вчора передує.
Ми є, поки триває даний час –
Майбутнього ж , як факту, не існує.
