Я хотів би прожити інше життя,
Але, нажаль, доводиться жити це.
Кожна куля знайде свого бійця,
І від наслідків ні ліків, ні панацей.
Кожна сніжинка знайде свою щоку,
Кожному проліску сниться рання весна,
Кожна могила кричатиме у пітьму,
І відлунять у скронях слова: "Це я".
І придушувати до тьми у очах виття,
У колінах утоплюючи лице.
Я хотів би прожити інше життя,
Та, нажаль, доводиться жити це.<br>Микола Мостовенко
Я в захваті! Вам вдалося передати трагізм, неминучість і примирення з часом, у якому нам доводиться жити. Дякую.