Ти збираєш себе попри гнів,
Зі шматочків. За планом так треба.
Як і вчора, чомусь не до слів —
Загубились осколком між ребер.
Почекати, забути, а ще
Приглушити гнітючі пориви…
Незгориме багаття пече,
Сподіваюся випадуть зливи.
Бо бракує дощу і тепла,
Почуття десь між завтрашнім вчора.
Догорає багаття до тла,
Каламуть не візьметься прозорим.
Поміж ребер ще ниє, болить,
Пошукати б зручніші дороги.
Відпускає — лишилася мить…
Крок назад — підгинаються ноги.
©️ Любов Інішева (червень 2026 р.)
