Сирена лунає, чую "підйом"
Свідомість шепоче :"Так, це не сон"
І знову навколо мені все знайоме,
Що гнітить постійно, так звик, слава богу.
Ні права, ні слова, скрізь заборона.
Жевріє надія, колись буду вдома;
Колись буду вдома, а що то за слово?
Невже і насправді було щось до цього. Сімейне життя, дозвілля, работа
Не знали ми скільки коштує воля
І зараз стою у строю і чекаю
Коли все закінчиться, коли буду вдома. <br>Vinni_Gret
