Ідеш одна… У порожнечу…
У дику тишу, в новий такт.
І це не зречення, не втеча —
Це із майбутнім твій контракт.
Ти рвеш усі зв'язки — й ментальні,
Горить каміння, дим без меж.
І лише дні свої сакральні
В пусту валізу загорнеш.
Ідеш без слів. У даль незриму.
Де обрій був — там чистий зріз.
Очищення не знає гриму —
Обличчя вмила, йдеш без сліз.
Там, де печаль була — вже поле,
Там вільний вітер й далина.
Ти розірвала мідне коло.
Вже не пече… Тепер одна…
12 липня 2026 р.
