Секунда, і все навколо завмирає,
Це дивоглядки закоханих очей.
Неначе промінь душу зігріває,
Це результат недоспаних ночей.
Здавалось, ось вона стоїть навпроти,
Зробити залишилось лише крок.
Вже наче зіграні навколо ноти,
І відчуваєш ти нестриманий звʼязок.
І через мить, чи то за силою Ньютона,
Чи, звісно, сили почуттів.
Розкриються вуста, як пелюстки бутона,
Початок пристрасті, лиш розігрів.
Цей поцілунок памʼятатимеш завжди,
Цю мить, що вже не в силах зупинити.
Навіки разом я і ти,
Це відчуття ніколи не купити!
<br>Ігор Перегняк
