День суботній сонце звеселило
Якось так раптово й відійшло.
Що ж ти, моє серце, посмутніло,
Раз печаль відбилась на чоло?
Весна, промайнув вже майже місяць,
Не лиш підсніжник, крокуси цвітуть.
Слухняно ноги знов болото місять,
Так радісна до лісу й лугу путь.
Було колись…топтали вдвох дороги,
Тепер вуста в самотності мовчать.
А в телефоні знов і знов тривоги,
Так застережним голосом звучать.
<br>Тамара Назарук
