Я потайки прийду, як не чекаєш.
Зрадієш ти, немов мале дитя.
Бо ти моїх доріг усіх не знаєш,
Як не чекав на це і вороття.
Я потайки від всіх, навіщо свідки?
Діждуся сонця, люд тоді в бігах.
Та де його знайду у осінь, звідки?
І все у нас лише в жаданих снах.
<br>Тамара Назарук
