Перецвіло в душі намисто фраз,
Яке носила, тішилась щоденно.
Як гірко, що любов цвіте лиш раз.
Як сумно, що це так, а не напевно.
Перецвіло й в садах, опалий цвіт,
Ще вітер, як хурделицею в’южить.
Чому ж так в весну з гіркотою світ
І смуток із печаллю вірно дружить?
<br>Тамара Назарук
