Кажуть — плаче гіркими сльозами,
Про людей кажуть, плачуть усі,
І тварини, що з нами й не з нами,
І птахи, навіть дуже старі.
Плаче дощ мовчки, вітер ридає,
Так шкода́ йому значить дощу,
Ніч сльозами усе покриває,
Поміж трав залишає росу.
І туман плаче згодом, як сяде
У холодну осінню траву,
Бува, з радості хтось та заплаче,
Відігнавши від себе журбу.
Сипе небо снігами — то сльози,
Свої річка несе десь у даль,
Зима плаче у люті морози
Та ховає у лід ту печаль.
27.07.2026.
Ганна Зубко
