Ти більше не з’являєшся у снах, і серце вже тебе не відчуває,
А в спогадах у літніх травах ми, і твої ніжні губи пам’ятаю.
Серед безодні наші почуття застигли, наче сум осінній.
А надворі зима, і залишились нашої любові тільки тіні.
Серед снігів вони чекають ще примарних почуттів,
Які невже у нас були? Чи я так думати хотів,
Що покохав тебе, а ти мене взаємною любов’ю?
Чи все дарма? Якщо тебе нема – і серце налилося
кров’ю.<br>Леонід Лахтюк
