Помилявся

В дитинстві я боявся темноти –
Незвідана, запаморочлива, секретна.
Малим, що боялися невідомого,
Темінь була головним ворогом –
Підступність тіней, захована памʼять, чужі очі…
Сукупність чорного, який багатьох донині змушує боятися,
Тепер стала однією з моїх найкращих подруг.
Я люблю Темінь, її холоднокровність, беземоційність,
Загадковий погляд, який вивчає глибини серця… Мого серця.
Виростаєш із підлітка і розумієш, що мирська суєта так набридає.
Ти хочеш волі, хочеш чесності, хочеш висловити себе без осуду.
Темінь не стане на заваді.
Вона ніколи не засуджувала тебе.
Навпаки, завжди була твоєю подругою.
Коли доводилося кричати у прірву,
Темінь огортала тебе своїм холодом,
Ти хотів ласки і любові. Нікого не було поруч, окрім Неї.
Тоді твої руки ставали як пушинка. Вони не мерзли.
Вони грілися холодом.
Я помилявся! Дуже сильно помилявся!
Темінь не як фальшиві друзі.
Вона ніколи мене не покине. Вона завжди поруч.
Навіть коли сонце на горизонті, її часточки завжди поруч, в тінях.
В тінях моєї душі.<br>Владислав Єрілов