40 літ і три роки живемо з ТОБОЮ,
То разОм, то нарІзно нашу долю плетем.
Ми обтяжені? Так. Я – тобою, ти – мною.
Чи щасливі? Траплялось. Ми – надійний тандем!
Ми мрійливі були і наївно щасливі,
Пізнаючи сімейні ази.
Мали сонячні дні, мали бурі і зливи,
Мали втрати і мали призи.
Все бувало в дорозі у нашій нерівній:
Дерлись в гору за щастям, котились у прірви невдач…
Хоч з минулого дещо ввижається дивним,
Та за щастя – спасибі, за невдачі – пробач.
Про кохання я маю сьогодні сказати:
Ми змінили його і себе –
Нам вдалося його один одному дати.
І тримаєм його дотепер.
Що сказати? Не медом помазано губи –
Ми реальні, як мудрість свята.
Ми такі, які є. Може й кращими будем
В сірі будні чи в красні свята!
Ти терпіла мої вчинки неадекватні,
Твої вибрики чоху давали й мені:
Ми не завжди були на поступливість здатні,
Але дещо змогли – ми зростили синів.
Наша гордість (і смуток в часи ці непевні),
Наша радість (і трішки печаль) –
Із гнізда полетіли наші орлики кревні
В самостійність. Така от спіраль.
Бути вдячним тобі за роки ці бурливі
Буду всю свою решту життя:
Ти була, є і будеш мені особливою –
Найцінніше моє здобуття!
Як би наші реакції дивні
Не здавались безглуздими нам,
Пам'ятай: я ціную тебе! І це невідривно
Від тогО, що є нашим життям.
12.11.2025
