«Чому життя таке складне?»

Чому життя таке складне?
Чому життя– одвічні муки?
Я заздрю тим, хто може жити, а не боротись за своє життя.
Я помирав уже не раз, і кожен раз… невдало.
Мабуть, вже тричі,
За це одне життя.
А скільки раз душив себе?
Разів за п'ятдесят… якщо таки не більше.
Я плакав, падав і вставав,
І знову падав…без спокути.
Я гартувався сталлю, болем,холодом,голодом…
Голодував, не маючи сили ні піти, ні встати.
Я більше не питаю долю,
За що мені цей хрест нести.
Я хочу жити, бути!
Проте,мій кожен подих– виклик,
Неначе прокляв хтось колись.
Я вже благаю Бога:
«Відпусти…дозволь мені спокійно бути».
У мене вже немає сил
Приймати ці удари долі.
Чому?
Чому…я не можу жити так, як всі? Просто бути…
Мені вже набридло виживати кожної секунди.
Я до останнього боровся за своє життя
І виривався із неволі рук прямісінько в свободу.
Але…
Не встояв.
Мій кат– життя, Обставини– мій ніж.
Люди– клітки, що замикають інших у своїх оковах.<br>Позивний «Анонім»