Ідеальна жінка радіє весні,
Зустрічає ранок в обіймах.
Вона бачить казки уві сні,
Які згадує в своїх мріях.
Ці образи казкові і легкі –
Це біле плаття наречених.
Її думки вже зовсім не такі,
Як ті дитячі серед кленів.
І в погляді весняна заметіль,
Що цвітом падає на землю.
Торкнеться знов її видінь
Тим вітром, що колише греблю.
Чарівним цвітом замело її ставок,
Що любий серцю ще з дитинства.
І вдалині вона почує спів пташок,
Що солов`їно линуть наче вірші.
Серед такої ніжної краси
Вона росла немов лебідка.
Ногами босими серед роси
Ступала впевнено і різко.
І вірила завжди в свою весну,
Так палко покохала його очі.
Та й він кохав тільки її одну,
Торкаючись її душі щоночі.
