Я так довго чекав літа,
Ці три місяці тепла,
Коли душа моя зігріта,
Під сонечком уся була.
Але літо закінчилось,
Промайнуло ніби мить,
Мов вночі усе приснилось,
І на дворі уже дощить…
З сумом я дивлюся вгору.
Коли чую крики зграй,
Як у осінню птахи пору,
Відлітають в теплий край.
І дев’ять місяців ці знову,
Надій не буду я втрачати,
Аби крізь пору цю зимову,
Літа знову дочекатись.
<br>Ігор Лівак
