Ми плекали в юності надії,
Віру в себе та щасливі дні.
Мали кожен заповітні мрії —
Перешкоди були не страшні.
І здавалось: молодість — навіки,
Те кохання перше — назавжди.
Геть казились від батьківської опіки,
Ті ж хотіли просто вберегти.
Вже пройшли і танці до світання,
Вузи, друзі й літні вечори.
Ті щемливі поцілунки на прощання —Є лиш спомин світлої пори.
<br>Христина Марищук
