Скло ріже зіниці, і погляд, як лезо,
Двійник за скляною стіною не спить.
Твій ворог у дзеркалі мислить тверезо,
Він краде твій голос, жує кожну мить.
Він знає страхи, що зашиті під шкіру,
Провини, які ти в думки закопав,
Коли втратив залишки світла і віри.
Він — той, ким вночі ти приховано став.
Він скалить обличчя твоїми вустами,
І пальці стискає у твій же кулак.
Ви зв'язані намертво склом і світами,
І цей поєдинок — ваш спільний аншлаг.
Хто вистрілить першим у власне обличчя?
Хто викупить душу з іржавих оков?
Два розуми б'ються не перше сторіччя,
В тумані обману й порожніх розмов.
Курок уже зведений. Вибухнув постріл.
Але замість крові — лише срібний пил.
У дзеркалі порожньо. Згуба чи розстріл?
І де тепер ти? Є? Чи вибився з сил?
04 вересня 2026 р.
