Вітер віє. Ти закриваєш очі.
Автомобілі гудуть та плачуть.
Люди сірі та чорні, люди – овочі.
Ті вже мертві, а ті стріляють.
Вітер віє. Ти замикаєш душу.
Одягаєш на неї тугі кайдани.
Місто мертве, місто – бридка калюжа.
Все залито кровію, та сльозами.
Вітер віє. Ти обіймаєш сина.
А він в небо пальцем: "Дивись – літак"
О, людино! Ти – Божа глина.
Хто дав право тобі вбивать?<br>Анні Тім
