запах дешевих сигарет у тамбурі;
на годиннику – двадцята нуль-нуль.
мороз пробігає по зморщеній шкурі –
це місто сьогодні – цвинтар для куль.
твій потяг приходить на третю платформу,
на виході знову – патруль і собаки.
ти ледве впізнала заношену форму,
що мала б твій сон вберегти від атаки.
між нами сім місяців мертвої тиші,
твій страх під ногами по-зрадницьки свище,
а шрами під пікселем дедалі глибші,
і небо над нами – все нижче і нижче.
ти дивишся в очі, а бачиш приціли,
ти хочеш тепла, та торкаєшся сталі.
ми в пеклі цьому́ випадково вціліли,
аби розгубитись на цьо́му вокзалі…<br>Ілона Кіо
