В міських димах, де тануть ліхтарі,
Ти йдеш струнка, холодна і чужа.
Твій погляд – наче лезо на зорі,
Від нього меркне стомлена душа.
Ти – гріх епохи, вбраний у шовки,
Жорстока муза з мертвою красою.
Я йду назустріч, зціпивши кулаки,
Щоб стати прахом поруч із тобою.
Ти п'єш мій біль, як молоде вино,
Твої вуста гіркі, немов отрута.
Здобути серце твоє не дано,
Бо ти в льоди байдужості закута.
Хай цей густий туман нас обгорне,
Ти – ешафот, ти – бите в рамах шкло.
Згуби мене. Або врятуй мене,
Моє кохане зло.<br>Р.
