Анюто, я хочу пізнати тебе,
Не тільки усмішку твою чарівну.
Моє серце впевнено далі веде,
В твій світ потаємний сміливо іду.
Хочу я пізнати, ти мрієш про що?
Чого у житті ти найбільше бажаєш?
Нехай оминає тебе всяке зло,
В серця інших людей ти добро засіваєш.
Хочу розуміти твій погляд без слів,
Та знати, що тішить тебе без причини?
Напевно, тепло від рідних батьків…
Про тебе я думаю кожну хвилину.
Як хочеться чути твій щирий сміх,
З тобою розділити радість і смуток.
Кохати тебе — це зовсім не гріх,
Ти скарб найдорожчий, для мене здобуток.
Потроху я хочу тебе пізнавати,
І в твоїх я очах потонути хочу.
Не вправі від тебе чогось вимагати,
Лиш мовчки звеличу дівочу красу.
Можливо, не все ти готова відкрити,
Можливо, не все ти захочеш сказати.
Не хочу, Анюто, тебе розгнівити,
Тим паче не хочу тебе налякати.
Цікавить мене не тільки краса,
Не тільки твоя чарівна усмішка.
Я хочу злетіти з тобою в небеса
Та душу твою прочитати мов книжку.
Якщо ти дозволиш мені бути поруч,
Я просто залишусь — в тиші біля тебе.
Ми щастя збудуєм з тобою власноруч,
А більшого серцю нічого не треба.
Анюто, я хочу пізнати тебе,
Не створений образ, не мрію свою.
А саме таку, якою ти є,
І саме тебе — справжню, живу.<br>Юрій Сіромашенко
