Вже зайшла, посміхаючись, осінь,
Відібрала часу́ трохи в дня,
Прохолоду сипнула у роси
Й вітерцю прохолоди дала.
Йде, стрясає вже яблука спілі,
Обриває десь листя сухе,
Перегля́дає квіти відцвілі,
Кольорі́в усе більш додає.
Зарум'янює плетево хмелю,
І калину розкішну в лугах,
Позолота ж дістанеться клену,
Й жовтим листям покриється шлях.
05.09.2026.
Ганна Зубко
