Я розкажу́ тобі про все у сні,
Коли прийдеш під яблуню стару,
Де горобці порха́ють голосні,
Й вітер плете мелодію сумну.
Я розкажу́ жила як весь цей час,
Про смугу свою чорну розкажу́,
Як сумувала, плакала нераз
У пізню пору в тихому саду.
Не покажу́ сліз — їх уже нема,
В моїй душі та за́суха давно,
Як і дощу у спеку не бува,
Хоча усе ж він стукає в вікно.
Я розкажу тобі про все у сні,
В крислату спершись яблуню стару,
Й про себе ти повідаєш мені,
Кожен свою історію сумну.
І буде вітер поряд у ту мить,
І горобиний щебет угорі…
А листя падає, летить,
Лягає в сивім полині.
15.09.2026.
Ганна Зубко
