Похід по місту у вечірній час —
Що може бути кращим в пору цю,
Не знаєм ми, ніхто не знає нас,
Ідем удвох назустріч вітерцю.
Який кида́є листя нам до ніг,
Легеньким дотиком торкається вітрин,
То покотився, в бік кудись побіг,
А то летить вперед з-за наших спин.
Вже загорілись всюди ліхтарі,
Вечір на землю сутінки спустив,
А ми зайшли в квартали ще старі,
Де з нас ніхто ніколи не ходив.
16.09.2026.
Ганна Зубко
