І знову степом чумаки уосени версту проходять ,
Риплять просолені вози , заспраглі коні пісню водять ,
У сутінках крижастий шлях , рожева гладь , зірки палають ,
В муляці люшні , трударі скребками снасті відтирають ,
Скарбів , – лопатою горни ,
Весь день мотики брязкотіли , зростали рантухи , міхи
Археї (Archaea) в мажах животіли …
У кожного своя весна , лише ж по осені годиться шляхами чумаків пройтись ,
На згадку є і сіль й водиця .
<br>Сергій Лопан
