Я закриваюсь у собі, в своєму світі,
Я — інтроверт до кінчиків клітин.
Вдихаю сонця ранні первоцвіти,
І спокій огортає, мов сатин.
Я у людино-інтервальному режимі,
Енергію з криниці тиші ллю
І напуваю атоми незримі,
Як висохлу до мантії ріллю.
Думки за алфавітом розсортую
І пил з полиці відчуттів протру.
Я вчинки свої знов відрефлексую
Й на ситі благочестя перетру.
