Нас навчили цьому "язику",
Нас цькували за рідну мову.
Нам розказували інші казки,
Багатьох відіслали із дому.
Всю історію переписали,
Й підселяли своїх засланців.
Тільки духу вони не зламали
Ще прадавніх козацьких дідів.
Ми до праці завжди завзяті
І до розвитку маємо хист.
А ці нероби, потвори прокляті,
Тільки й мають у душах що злість.
Злість, заздрість, що керують ними,
Скільки горя вони принесли…
Називаючись ніби "братами",
Відібрали радість весни.
За все те, що вони виробляють,
Їм бажає кожне маля:
Хай же в пеклі їх душі палають
І бетоном їм буде земля!
Червень 2025<br>Наталія Максимович
