НОСТАЛЬГІЯ

Ось відлітають вже у вирій журавлі,
Тріпочучи душею до знемоги.
На них чекають далі немалі,
Незвідані чекають їх дороги.
Вже ключ формується відважним вожаком.
Піднявши крила, вітер розділяти.
А на душі осів пекучий ком —
Так хочеться із ними «НА КРИЛЯТА».
Ввірватись в нерозділене життя,
Де ще немає ані «ДО», ні «ПІСЛЯ»,
Де ще вирує в радості буття,
Де ще співається щаслива пісня.
Де небокрай наповнений теплом,
Де веселковий вечір понад гаєм,
Де є любов, як благодатний сонм,
Де є життя, якого вже немає.