Багато треба, щоб ти усміхнулась?
Тільки ніжна квітка на твоїх вустах.
Багато треба, щоб квітка пробудилась?
Тільки крапля роси на її пелюстках.
Ти квітку свою сама народила,
Ти квітку свою сама зберегла.
І в квітці цій — твоя вся надія,
І в квітці цій — твоє все життя.
Ти квітку цю в собі носила,
Їй силу дала і свої почуття.
Щоб квітка твоя цей світ любила,
Щоб доля її щасливою була.
Час, наче вода, збігає в небуття,
Ви вже дві чарівні троянди.
Вона — продовження твого життя,
І їй вітер співає серенади.
Вона вся тендітна, біла, струнка,
Квітка чистої, світлої любові.
А ти вже зріла, пахуча, п’янка,
І жагуча в коханні до болю.
Дві квітки росли у саду,
Дві троянди, дві рідні долі.
Ти її народила у весну,
І вона розквітає поволі.
28.08.2026
