Мовчки дивився вже місяць згори,
Десь зрідка зірки миготіли,
Когось пригорнули до себе вже сни,
Про когось, можливо, забули.
У темряві тиша, здавалося б, спить,
Вбаюкує ніч — що робити,
Найцікаві́ша попе́реду мить —
Світанок як при́йде будити.
Вітання його і почують, і ні, —
Обійми сон міцно затисне,
Прокинеться пташка десь у гнізді,
Десь гілка тихесенько хрусне.
Приляже туман на воді, поміж трав,
Підні́ме схід сонце угору…
Дивився вниз місяць, дивився — мовчав,
У літню закоханий пору.
19.09.2026.
Ганна Зубко
