біль осадку у душі.
кава все іще стоїть.
скільки їй?
непам'ятаю,
я лиш пам'ятаю смак.
він немов твоя буденність,
що заснула на руках.
якщо кинеш — ти пропав,
якщо ні — живи,
страждай,
вирішуй.
тобі жити мов папуга,
що у клітці вже замкнута.
крила розпустить не в силі,
тільки тіні,
тільки тіні.
вони рятують тебе в час спокійного спочинку.
та чи рятує тебе час?
я так точно не скажу.
він вбиває по маленьку,
наче скелі,
що сточились об джерела.
пішли роки на те, щоб стати чимось.
половина обвалилась.
ти на дні.
ти вже помер.
марно все це.
припини,
не врятує водолаз.
ти тепер частина моря.
ти тепер у спокої.
мила, все даремно.<br>Аніта Артюх
