Так тонко все, у теплих тонах,
Зародилась у тиші, у ніжних словах.
Здійнялася у квітучих полях,
Де землі барвами вкриті.
Біля тополі, що в полі одна,
Ранок вітала зі співом вона.
На гілля гостей закликала щоднини —
Співучу, солодку пташину родину.
Там мешкали в тіні чорняві звірі,
Що в нірки ховались від світлої днини.
А малеча трудиться під палючим сонцем,
Доріжки будує мурашине царство.
А обабіч, стежкою, що до річки стелиться,
Виблиснули із зелені цвіркуни й метелики.
Бадьорять вони лугову долину,
По росі стрибають не одну годину.
Біля річки парубок воду бере
І згадав про кохання, яке досі живе.
Колись жабці над річкою довірився —
І без неї більше світ не видівся.
Так тонко, у теплих тонах,
Зерно загублене птахом….
Колосок проріс у барвистих полях,
Де тополя у грозі стала дахом.
07.05.2026 02:15
