Дві душі

Я в аромат твого цвіту пірнаю —
У потаємний світ твоїх думок.
Затамовую подих, бо знаю,
Який тернистий у долі виток.
Вдихаю — й поволі єднаю
Дві душі у спільний танок.
Завзято й невтомно літаю,
Збираю цілющий пилок.
На крильцях літо тримаю
І смак солодких квіток.
Десь під палким сонцем шукаю
Від спраги невпинний струмок.
Тобі води у долонях сховаю
На випадок довгих стежок…
Бо безкраю блакить у собі маю
І аромат тих самих квіток.
21.08.2026 01:36